Книги Повчальні PDF Друк e-mail
Старий Заповіт - Супутник Старого Заповіту
Головна статті
Книги Повчальні
Йова
Псалми
Притчі
Екклезіаста
Пісня Пісень
Всі сторінки

Книги Повчальні та Поетичні

Із староєврейського канону в християнський перейшло шість книг повчальних: книга Йова, Псалтир, книга Притч, книга Екклезіаста, книга Пісня Пісень і Плач Єремії. Вони являють класичні зразки священної “поезії”. Виникнення і розвиток цього роду поезії викликано тим, що вона слугувала вираженням ставлення до Бога як окремих осіб, так і всього Ізраїля; віра в Бога і відданість Йому виливалися або в пісні - Псалми, Пісня Пісень, Плач Єремії, або в афоризмах, складених віршами царем Соломоном та іншими мудраками. Книга Йова чудово поєднує лірику з повчанням. Поетичні місця є також і в книгах пророків.

Форма давньоєврейської поезії - оригінальний паралелізм, оснований на рифмі-співзвуччі і не на ритміці чергування наголосів, а на повторі однієї і тієї ж думки - синоніму Пс.9:10 І буде Господь притулком пригнобленому, сховком на час скорботи. Пс.1:6 Бо відає Господь шлях праведних, а стежка нечестивих загине. , - на розвитку і доповненні однієї і тієї ж думки відповідними виразами (синтез) Йов.11:18 матимеш спокій, бо є надія; ти відгороджений і можеш спати безпечно. . Строфи у псалмах іноді уриваються приспівом (Пс.41 та 42). Початок давньоєврейської поезії сягає часів Мойсея (Пісня Мойсея: П.Зак.31:30; 32:1-43). Розквітом її була епоха Давида-Соломона.


Книга Йова

Головна думка:
Випробування і страждання приходять іноді для настанови, не завжди для покарання.

Якби Ізраїль утямив книгу Йова, то хрест Христа не був би для нього такою спокусою. Ця книга розпочинає собою ряд книг повчальних, призначення котрих - навчати людей довіри Богові і Його шляхів. Вони написані пророче освіченими людьми свого часу; деякі з них (Псалтир, Пісня пісень і книга Плач Єремії) - мають поетичну форму і призначені для співу.
У книзі Йова поетичний елемент переплетений з філософським. Глибина і зрілість мислі цієї книги такі, що, на думку д-ра Лютера, автором книги міг бути Соломоном, із творінням якого вона має чимало спільного. Думку Лютера поділяють також чимало пізніших учених знавців Біблії. Якщо автором цієї чудової книги не був Соломон, то, можливо, що вона створена натхненням мудрака Емана (3Цар. 4)
29. І дав Бог Соломонові мудрість і вельми великий розум, і широке серце – мов пісок на березі моря.
30. І була мудрість Соломонова вище мудрости усіх синів сходу і всієї мудрости єгиптян.
31. Він був мудріший всіх людей, мудріший від Етана езрахітського, і Гемана, і Калкола й Дарди, Махолових синів. А ім'я його було славне серед усіх довколишніх народів.
32. І вирік він три тисячі притч, і пісень його була тисяча і п'ятеро;
33. І говорив він про дерева, від кедра, що в Ливані, до ісопу, що росте із муру; говорив також і про тварин, і про птахів, і про плазунів, і про рибу.
34. І приходили від усіх народів послухати мудрости Соломонової, від усіх царів земних, котрі чули про мудрість його
, який склав 87 псалом, за характером схожий с книжкою Йова.
В епоху Соломона Ізраїль мав не тільки торговельні стосунки із сусідніми народами, але й інші - на грунті обміну культурними досягненнями. Книга потрактовує глибокі життєві проблеми: про причину і мету страждання добрих, про ставлення людини до Бога і Бога до людини. Висновок мудрого автора той, що досконалої праведности не може бути на землі, бо праведний, у людському сенсі слова, грішить самовдоволеністю і не упокорюється перед Богом.
Отож, праведник зазнає випробувань для того, щоб усвідомити свої недосконалості і навчитися сумирности. Його страждання - не покара, але очищення, котре приводить до удосконалення для Бога.(Іван. 15:2) Усіляку в Мене гілку, котра не приносить плоду, Він відтинає; і всіляку, котра приносить плід, очищає, щоб рясніше вродила. . Завершення мови Йова: Всемогутній може завдати праведникові страждань для його випробування і покори. Каяття Йова. Бог поновлює йому здоров‘я, повертає і примножує благополуччя. Варті виняткової уваги вірші 25-27 розділу 19, 25. А я знаю, що Викупник мій живий, і Він останнього дня поновить із тліну шкіру мою, що розкладається;
26. І в плоті моїй я побачу Бога.
27. Я побачу Його сам; мої очі, не очі іншого, побачать Його, хоч нирки мої тануть у моїм нутрі.
як пророцтво про Визволителя Христа, Котрого страдник побачить над тліном, відірвавшися од плоті своєї.

Книга Псалмів

Або Псалтир, так називається збірка 150-ти духовних піснеспівів, що виникли в різний час історії Ізраїля.
Починаючи арфою Давида, спів псалмів супроводжує всі храмові богослужіння, тимчасово припиняючись за царів боговідступників, втішає народ під ярмом вавилонським, а вже після відбудови храму і богослужіння при Ездрі та Неємії псалми знову займають належне їм місце. Вони виливають перед Богом все, що хвилює серця вірних: скорботу з приводу панування беззаконня на землі, і надію на перемогу світла над пітьмою, каяття за особисті гріхи і спрагу на спасіння згори; найбільш натхненні псалми підносяться до пророчого бачення Месії - Христа.
Псалми прийняті до канону новозаповітних книг, тому що вони являють Божественне Одкровення у виразах, що відповідають людським переживанням; і в образах, що передують переживанням Боголюдини в Його перевтіленні, стражданнях, воскресінні з мертвих і прийдешнім зацарюванні на землі.
Месіанських псалмів (пророцтв про Ісуса Христа) багато: 2, 8, 15, 21, 22, 23; 39, 40, 44, 46, 49, 54, 67, 68, 71, 88, 109, 117. Особливо виразні псалми 2, 21, 109. Більшість псалмів є справжньою духовною скарбницею, з котрої скорбота може черпати втіху, спокій та надію.


Книга Притч Соломонових

Головна думка:
Благочестя вельми практичне.

Ця книга називається в грецькому перекладі пареміями, у Вульгаті прислів‘ями; батьки Східної і Західної церков назвали її мудрістю. Основа книги - вислови, що приписані її укладачем Соломонові, з додатком думок інших мудраків. Усі ці притчі, за переказами, зібрані й записані за царя Єзекії. Зміст: Повчання юнаків. Необхідність пошуків мудрости. Щира любов до ближнього. Шлях доброчинности і шлях нечестя. Застереження перед спокусами розпусти і перед боргами. Осуд лінощів, підступу, гордині і лайливости. З розділу 10 до 22 найстародавніші вислови, котрі приписуються Соломонові; розділи 22, 24, 34 - “слова мудрих”. Розділи з 25 до 29 знову Соломона; розділи 30 і 31 - вислови Агура і Лемуїла.


Книга Екклезіаста, або Проповідника

Головна думка:
Без Бога життя виповнене знемогою і розчаруванням”.

Це - збірка висловів ізраїльських мудраків, ще не озорених світлом Євангелії. Міркування про марноту і скороминучість всього сущого “під сонцем” вірні, якщо вони повідують про відданість людини винятково земним інтересам і швидкоплинним радощам, бо для такої людини немає надії на вищу сферу буття. Міркування про однакову посмертну долю людини і тварини природні в устах людей, що невідроджені духовно; що свідоме життя триває між смертю і воскресінням із мертвих видно з багатьох місць Писання: Іс. 14:9-11; 9. Пекло безодні зрушилося заради тебе, щоб зустріти тебе, як входитимеш; розбудило для тебе рефаїмів, усіх володарів землі; підняв усіх царів поганських з їхніх престолів.
10. Усі вони будуть говорити тобі: І ти вчинився безсилим, як ми! І ти також став схожим на нас!
11. Пожбурена в шеол гординя твоя з усім гамором твоїм; під тобою вистелено червою, і черва – покриття твоє.
Мт. 22:32; 31. А хіба не читали ви сказаного вам Богом про воскресіння мертвих: 32. Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова?
Бог не є Бог мертвих, але живих.
Лук. 16:19-31; 19. Один багатий чоловік, що одягався в кармазин та віссон, щодня бенкетував вельми пишно. 20. Був також один убогий, на ім‘я Лазар, котрий лежав біля воріт його у струпах. 21. І прагнув насититися крихтами, що падали зі столу багатого; і пси, проходячи мимо, лизали його струпи. 22. Помер жебрак і віднесли його Ангели на лоно Авраамове; і багач помер, і поховали його; 23. І в пеклі, страждаючи в муках, він підвів очі свої й побачив віддалік Авраама і Лазаря на лоні його, 24. І заволав, і сказав: Отче Аврааме! Змилосердься наді мною і пошли Лазаря, щоб умочив пальця свого у воду і вихолодив язика мого, бо я тяжко страждаю в полум‘ї цьому, 25. Але Авраам сказав: Сину! Пригадай, що ти вже дістав добре твоє в житті твоєму, а Лазар лихе; а нині він тут матиме втіху, а ти страждаєш; 26. І понад усе те поміж вами і нами утворене величезне провалля, аж так, що ті, котрі жадали б перейти звідси до вас, не можуть, а також і звідти до нас не переходять. 27. Тоді сказав він: То прошу тебе, отче, пошли його в дім батька мого, 28. Бо в мене п‘ятеро братів: Нехай він засвідчить їм, щоб вони не прийшли до цього місця страждань. 29. Авраам сказав йому: У них є Мойсей і пророки; нехай слухають їх. 30. А він сказав: Ні, отче Аврааме! Але якщо хтось із мертвих прийде до них, то покаються. 31. Тоді Авраам сказав йому: Якщо Мойсея і пророків не слухають, то, якби хтось із мертвих воскрес, не повірять. Ів. 11:25; 24. Марта сказала Йому: Знаю, що воскресне у воскресіння, останнього дня.
25. Ісус сказав їй: Я є воскресіння і життя; хто вірує в Мене, якщо й помре, – оживе;
26. І кожний живий, що вірує в Мене, не помре повік. Чи віриш цьому?
2Кор. 5:6-8; 5. Бо для цього й утворив нас Бог, і дав нам запоруку Духа.
6. Отож, ми завжди розкошуємо, хоч відаємо, що, оселившися в тілі, ми відсторонені од Господа;
7. Бо ми ходимо вірою, а не видінням, -
8. То ми розкошуємо і бажаємо за краще вийти з тіла і вселитися у Господа.
Филип. 1:21-23; 21. Бо для мене життя – Христос, і смерть – надбання.
22. А якщо життя у плоті приносить плід моїй справі, то не відаю, що вибрати.
23. Вабить мене те і те: маю бажання звільнитися (померти) та бути з Христом, бо це невимірно ліпше;
24. А залишатися в плоті необхідно задля вас.
Одк. 6:9-11,14 9. І коли Він зняв п‘яту печатку, я побачив під жертовником душі убитих за слово Боже і за свідчення, котре вони мали.
10. І заволали вони дужим голосом, кажучи: Аж доки, Володарю святий та істинний, не судитимеш, і не чиниш помсти тим, що живуть на землі, за кров нашу?
11. І дано було кожному з них білі шати, і сказано їм, щоб вони заспокоїлися ще на короткий час, аж доки й співробітники їхні, і брати їхні, котрі будуть забиті, так само, як вони, доповнять число.

На думку укладача книги, автор її - Соломон - наприкінці свого царювання, начебто побачив марноту всіх своїх справ і замірів. Однак проти його авторства говорить передусім форма дієслова “бути” на початковій фразі єврейського оригіналу: “Я, проповідник, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі”, в той час, коли Соломон не переставав бути царем до самісінької своєї смерті; далі, мова книги не сучасна Соломонові, але набагато пізнішої епохи і вельми нагадує мову пророка Малахії, засвідчуючи перехід до талмудської. Автор книги, Екклезіаст, був людиною похилого віку, жив, очевидно, водночас з Неємією чи Малахією, і його песимізм пояснюється пригніченням, наслідком тривалого чужинського гніту. Тим не менше, висновки цього, ще підзаконного, чоловіка з його спостережень над життям повчальні у значній частині, вони сходяться до того, що доступна людині моральна досконалість залежить від богобоязкого виконання заповідей Божих.


Книга Пісня Пісень

Головна думка:
Спілкування Христа зі Своїм народом, його необхідність, умови і наслідки.

Сама назва книги засвідчує її виняткове становище у стародавньому єврейському письмі серед інших духовних піснеспівів. Це ряд лірикодрамати чних описів почуття любови, що виникає поміж царем і пастушкою. Авторство цієї книги приписується Соломонові, і немає в цьому жодного сумніву. Пісня пронизана глибоким пізнанням природи і насичена її поетичними краєвидами. Але вже у старовину вона вважалася у євреїв алегорією, себто алегоричним зображенням ставлення Єгови до Його народу; це містичне тлумачення перейшло до християнської церкви і протривало до нашого часу, спираючись на “велику таємницю” любови Христової до церкви (Еф. 5:31-32). 31. А тому нехай залишить чоловік батька свого й матір, і приліпиться до дружини своєї, і будуть двоє одна плоть. 32. Таємниця оця значна; я кажу стосовно Христа і Церкви.
У ставленні пастушки до царя віруючі бачать переживання серця, що рветься до Небесного Нареченого, і то втрачає Його то знову знаходить. Само собою, що алегорія не поширюється на подробиці характеристики діючих осіб.